Доводи касаційної скарги про проведення зустрічей батька виключно у присутності матері є необґрунтованими, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дітей на безперешкодне особисте спілкування.

 https://reyestr.court.gov.ua/Review/100068068?fbclid=IwAR0n36A_sScEMNLFxh8teSwfp68jSYdLNSKm0OL1b5f7P23BUXoL4quYCa4

 

Постанова

Іменем України

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа №176/1955/20

провадження №61-11417св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

 .....

Доводи касаційної скарги про проведення зустрічей батька виключно у присутності матері є необґрунтованими, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дітей на безперешкодне особисте спілкування.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мати, усвідомлюючи інтереси дітей та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми, має можливість морально підготувати їх до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з синами.

Враховуючи обставини справи та вказані норми права, колегія суддів погоджується із висновками судів, що у зв`язку з наявністю конфлікту між батьками, неможливістю батьків самостійно дійти згоди у вихованні синів, а також наявністю об`єктивних перешкод у позивача у спілкуванні з дітьми, буде доцільним проводити побачення дітей з батьком протягом трьох годин першої та третьої суботи місяця, другої та четвертої неділі місяця та у день народження дітей без присутності матері.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про розгляд справи судами за відсутності обов`язкового у цій категорії справ висновку органу опіки і піклування, оскільки у матеріалах справи наявний письмовий висновок органу опіки і піклування щодо розв`язання спору між сторонами стосовно участі батька у вихованні дітей, оформлений рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради  від 23 листопада 2020 року, яким встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дітей, встановлено дні побачення батька з дітьми. Під час розгляду справи орган опіки і піклування надав суду письмові пояснення, за змістом яких цей орган дійшов висновку про доцільність встановлення днів зустрічей позивача з дітьми протягом трьох годин першої та третьої суботи місяця, другої та четвертої неділі місяця та у день народження дітей без присутності матері. При цьому, суду надано акти обстеження умов проживання дітей та батьків, а також інші необхідні документи щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Надання вказаних письмових документів для вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дітей узгоджується з положеннями статті 19 СК України.

Суди попередніх інстанції дали належну оцінку вказаним доказам, та встановили порядок участі батька у вихованні дітей у спосіб, який найбільш відповідає інтересам останніх.

Колегія суддів не приймає до посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №711/276/17                            (№61-20414св18), від 08 квітня 2020 року у справі №635/277/17(провадження № 61-40050св18), від 27 квітня 2021 року у справі № 466/3563/19 (провадження 61-18945св20), оскільки встановлені у цих справах судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є відмінними від справи, що переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності, зокрема, наведеними постановами скасовано судові рішення в силу відсутності висновку органу опіки і піклування.

Проте, у справі, яка переглядається, судами вирішено спір з дотриманням положень статті 19 СК України на підставі належної оцінки повного переліку доказів, передбачених для вирішення такої категорії справ.

Крім того, вказаними постановами Верховного Суду, на які посилається заявник, за результатами скасування судових рішень справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях. За результатами нового розгляду цих справ фактично-доказова база у них може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.

За встановлених у цій справі обставин та досліджених судами доказів, з урахуванням змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність тлумачення наведених норм або застосування судами закону, який не підлягав застосуванню чи не застосування закону, який підлягав застосуванню.

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами було ухвалено рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.