fiat justitia et pereat mundus

 https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/958781/   Одним із найскладніших питань, які досить часто виникають у процесі вирішення судових спорів, є питання дії закону в часі. Такі питання можуть мати найрізноманітніші форми, зокрема визначення норми закону, яку слід застосувати до спірних правовідносин, які виникли у минулому, але на момент виникнення спору та/або розгляду справи в суді (тривалості відповідної адміністративної процедури) така норма втратила чинність або була суттєво змінена (шляхом розширення або звуження правомочностей суб’єкта приватного права або суб’єкта публічного права). Вирішуючи ці питання, обов’язково необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, а також аналізувати рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та вже сформовану практику Верховного Суду із зазначеного питання. Позицію щодо незворотності дії в часі за

 https://reyestr.court.gov.ua/Review/86468247 Постанова Іменем України                                       11 грудня 2019 року м. Київ справа № 753/15487/18 провадження № 61-18994св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:       " Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно статті 9 Кон

 https://reyestr.court.gov.ua/Review/86565535 Постанова                                             Іменем України 18 грудня 2019 року м. Київ справа № 523/13088/17 провадження № 61-45478св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:    "За частинами першою, другою статті 161 СК України , якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями аб

 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_135#Text Конвенцію ратифіковано із заявою Законом N 69-V ( 69-16 ) від 03.08.2006, ВВР, 2006, N 41, ст.354   Стаття 1 Сфера застосування й предмет цієї Конвенції 1. Ця Конвенція застосовується до дітей, які не досягли 18-річного віку. 2. Предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.    Глава II Процесуальні заходи стосовно підтримки здійснення прав дітей A. Процесуальні права дитини  Стаття 3 Право бути поінформованим та висловити свою думку під час розгляду справи  Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається та